TeT-AHa 「pnuaH

Очі

 Іде в дорогу сонячний просвіт.

 У світ…

 Друкує час сторінку гречно.

 У миті стічні…

 Я впоперек себе малюю тіні.

 Привиддя стало золотим,

 Реальність сіра…

Встигни сказати.

Годинник сам собі у собі суть,

 Година на порозі.

 Глабеме в кожного – 

Безпечний клич

 До праведного Ока.

Ми в морзі, а чи у змозі?

А потім всі у собі мруть,

 Мовчання – гірше із мороків…

Стоси у стосі стосів…

 Мовчання нищить, спопеляє.

 Хоч главу попелом посип.

 Мине життя,  душа сконає,

Не заговориш –то й святий Архип

 Твого буття не заладнає.